Розвиток маркетингових комунікацій в Україні, свідками якого ми стали в останнє десятиліття, підвищує інтерес вітчизняного покупця до сучасного ринку, поступово формує культуру споживання. Маркетингові комунікації, як один із видів спілкування між суб'єктами в людському суспільстві, містять ідею комунікації із споживачем. Саме таким чином встановлюється контакт між виробником продукції і покупцем, віднаходяться оптимальні варіанти задоволення їхніх обопільних інтересів. У цьому зв'язку зазначимо, що бізнес-організації стають у такому разі і відправниками, і отримувачами інформаційних повідомлень. Як відправники вони інформують, переконують, нагадують та стимулюють цільові ринки, аби створювати обміни, що відповідають їхнім прагненням. Як отримувачі, бізнес-організації налаштовуються на цільові ринки для того, щоб розробляти відповідні повідомлення, адаптуватися в цій справі і до обставин мінливого ринкового середовища, і до місць комунікаційних можливостей, що з'являються. Таким чином, комунікацію можна розглядати як "шлях з двостороннім рухом". З одного боку, бізнес-організації прагнуть зібрати якомога більше інформації з ринків, а з другого — інтенсивно доносити свою власну інформацію до покупців. Маркетингові комунікації конче потрібні для того, щоб люди більше знали про торгову марку, про продуктові і цінові зміни; вони мають заохочувати нових дистриб'юторів, створювати або підтримувати імідж компанії, а в разі необхідності — стимулювати покупку. В сучасному турбулентно-конкурентному середовищі до цілей комунікації додаються: зростання ринкової частки компанії, більш швидке продуктове використання, залучення нових споживачів, утримання існуючої ринкової позиції тощо.

Загальновизнано, що маркетингові комунікації включають в себе набір міжперсональних та неперсональних (посередницьких) прийомів спілкування, що спрямовані на отримання пізнавального, емоційного або поведінкового результатів у соціальне визначених цільових аудиторіях як внутрішніх, так і зовнішніх за характером причетності до організації. Такі прийоми включають передусім відомі чотири елементи: рекламу, персональний продаж, стимулювання збуту і маркетингові зв'язки з громадськістю. Разом вони створюють так званий комплекс маркетингових комунікацій — його ще іменують маркетинговою комунікаційною сумішшю (в зарубіжній літературі — це добре відомий термін the marketing communications mix). За американськими даними, 15% валового національного продукту спрямовано на діяльність у сфері маркетингових комунікацій: близько 3% — на рекламу, 7,5% — на персональний продаж, 4,5% — на стимулювання збуту і невизначена сума — на маркетингові зв'язки з громадськістю.

Основні елементи маркетингової" комунікаційної суміші можуть надалі ділитися на різноманітні компоненти. Але головною метою кожного завжди залишається прагнення розвивати ефективні комунікації, адже, як правило, для бізнес-організації зрозуміло необхідність спілкування, питанням є, що покупцеві сказати, як сказати, за допомогою яких засобів інформації, коли і як швидко це зробити. В основу кожного з елементів комплексу маркетингових комунікацій покладено самий процес комунікації. Для того щоб уявляти, як комплекс або окремий його елемент впливає на споживачів, необхідно зрозуміти природу процесу комунікації, зокрема у сфері маркетингу. Як саме працює комунікація - це і буде предметом нашої подальшої розмови, оскільки практика, що непідкріплена теорією, ризикує бути безладною, а іноді просто випадковою.

Розмаїтість комунікаційної діяльності породжувала різні спеціальні проблеми, які дослідники маркетингових комунікацій намагалися описувати, пояснювати або інтерпретувати. Західні маркетологи при розгляді питання сучасних комунікацій послуговуються цитуванням кількох ключових "предків", які залишили у спадок свою теорію.