Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринкової економіки зумовить відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил і передусім затвердити пріоритетність економічних законів — загальних, характерних для всіх суспільно-економічних формацій.

Економічні законі — це об'єктивні законі розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ. Смороду виражають найбільш істотні, стійкі зв'язки між явищами економічного життя суспільства.

Розміщення продуктивних сил визначається дією окремих економічних законів, хоча в спеціальній економічній та економіко-географічній літературі з цього приводові йдеться не про законі, а про закономірності розміщення виробництва, які фактично є просторовим виявом окремих економічних законів.

В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні законі.

Закономірності розміщення виробництва — категорії того самого порядкові, що й економічні законі розвитку суспільства, і є їх модифікацією, що обумовлено своєрідністю розміщення виробництва на території країн, його значною територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Ця своєрідність зумовлюється складними взаємозв'язками розміщення продуктивних сил з географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних розумів і ресурсів; значними регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку продуктивних сил у районах; різноманітним поєднанням галузей і виробництв промисловості та сільського господарства в районах і країнах; значними техніко-економічними відмінностями розміщення різних галузей і виробництв.

Закономірності розміщення виробництва — це об'єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. При проведенні господарської політики суспільство на основі пізнання закономірностей формулює і втілює в життя певні принципи. Закономірності розміщення продуктивних сил є власне законами територіальної організації народного господарства.

Принципи — це лаконічно сформульовані суспільством керівні положення, що визначають об'єктивні споживи й умови суспільного розвитку, які воно реалізує в процесі практичної діяльності для досягнення визначеної мети.

Принципами, які служать керівництвом до дії в народногосподарському будівництві, виражаються споживи певного історичного етапу. Інакше кажучи, принципи — це дії, свідомо спрямовані на більш повний вияв об'єктивних закономірностей розміщення продуктивних сил з урахуванням відповідних чинників.